Громадська вітальня

Кожна українська дитина потребує психологічної підтримки. Спеціалісти закликають не нехтувати здоров’ям

 

Від лютого по жовтень 2022 року в Україні 4661 дитина залишилася без батьківського піклування. 250 з них – офіційно визнані сиротами або ж їхні батьки зникли безвісти. У МОЗ прогнозують, що психологічні наслідки війни позначатимуться на українцях впродовж 7-10 років і не оминуть дітей. Пережите ними під обстрілами, в окупації та через втрату близьких може призвести їх до значних психологічних проблем.

Україна в умовах війни активно працює над спрощенням доступу до психологічної допомоги. Зокрема Перша леді Олена Зеленська запустила Національну програму психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Завдяки цій ініціативі в Україні вже будують систему навчання та сертифікації психологів, психотерапевтів, лікарів-психологів, соціальних працівників та інших фахівців. Ця програма також передбачає запуск реєстру, де українці зможуть підбирати собі індивідуального спеціаліста.

Підтримку психологічного здоров’я неповнолітніх надає БФ “Діти героїв”, що опікується дітьми, які втратили батьків внаслідок війни. Головна психологиня фонду Марта Білик зазначає про важливість прийняття психологічної допомоги:

“У всіх кризових, стресових, складних ситуаціях важливо, щоб біля дитини завжди був дорослий, кому можна довірити свої страхи, переживання та сум. Опікуни та рідні дітей зазвичай самі потребують психологічної підтримки, адже серед загиблих – їхні чоловіки, дружини, брати, сестри, діти. Перебуваючи в полоні власних почуттів, дорослі часто не помічають горювання дитини або ж не мають ресурсу чи знань для підтримки.

В таких ситуаціях дитина може проживати подвійну втрату – фізичну (дорослого, що загинув) та втрату емоційного контакту з тими, хто залишився поруч.

Тому важливо, щоб родини покладались не лише на власні сили, але й, передусім, зверталися до професіоналів за комплексною допомогою, в тому числі й психологічною”, – пояснює психологиня.

Щоб забезпечити дитині нормальний розвиток – слід дбати не лише про її психічний стан, а й соціум, який її оточує. Тому в БФ “Діти Героїв” збирають інформацію про безоплатну психологічну допомогу, яку дорослі українці можуть отримати у профільних організаціях.

Ми закликаємо не нехтувати своїм психологічним здоров’ям та ділимося переліком організацій, які надають кваліфіковану допомогу:

  1. Київський міський кризовий центр “Соціотерапія”. Тут надають широкий спектр психологічної допомоги цивільним та військовим. Терапія триває місяць на стаціонарній основі.

https://sociotherapy.org.ua/?page_id=5425

  1. Lifeline Ukraine. Організація приймає запити від усіх громадян та допомагає людям у суїцидальних станах. https://lifelineukraine.com/

Гаряча лінія: 7333

 

  1. БФ «Право на захист». Безкоштовну психологічну допомогу надають ВПО, волонтерам та організаціям.

t.me/psyintouch

  1. БФ “Сильні”. Тут безкоштовну психологічну допомогу отримують люди, які після 24 лютого пережили сексуальне насильство.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd8FtTEa6dmlj1oZuQngG1qhTWDaBAVxB9uX9RqWk7aVNaU-g/viewform

 

  1. На платформі «Veteran hub» допомагають військовим, ветеранам та їхнім родинам.

https://veteranhub.com.ua/

Гаряча лінія: +38 067 348 28 68

  1. PIN (People in Need). В організації цілодобово надають першу психологічну допомогу.

Гаряча лінія: 0 800 210 160

  1. Соціальний проєкт «Разом»

30 хвилин із психологом

www.razom.live

  1. Kellimni психологічна допомога

чат пн-пт з 10:00 по 14:00

www.kellimni.com

  1. PsyHelpUa

Психологічна допомога онлайн

www.psyhelp.info

  1. Гаряча лінія ВАРТО ЖИТИ

Онлайн-допомога цивільним, військовим та їх родинам, а також онкохворим пацієнтам.

#5522

Станом на жовтень 2022 року по психологічну допомогу звернулися 650 тисяч українців. Безпосередньо у МОЗ прогнозують колосальну кількість осіб, яким вона знадобиться через війну. Йдеться про 15 мільйонів людей, 3-4 з яких потребуватимуть медикаментозного лікування. Непропрацьовані психічні порушення, особливо спричинені внаслідок війни, можуть трансформуватись у розлади сну та харчування, загострення залежностей, онкологічних станів, а також проблеми із серцем.

 

 

 

 

Безпека дітей під час воєнного стану

ПАМ’ЯТКА ПРО ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ВИЯВЛЕНИМИ ПІДОЗРІЛИМИ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИМИ ПРЕДМЕТАМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАМАСКОВАНИМИ ПІД НИХ РЕЧАМИ УВАГА!

Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв, які замасковані під авторучки, мобільні телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, або розміщені у звичайних портфелях, сумках, банках, пакунках і залишені у багатолюдних місцях. Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає значної уваги і обережності.

ВІД ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ВАШЕ І ОТОЧУЮЧИХ!

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

· наближатися до виявленого предмета;

· пересувати його або брати в руки;

· розряджати, кидати, ударяти по ньому;

· розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

· приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

· негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);

· не підходьте то предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей; · припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

· не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

· дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:

· одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;

· візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

· під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;

· не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

· тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Якщо ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

· обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;

· у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

· негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

· з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

· перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.

ПАМЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, які мають допуск до цього виду робіт

СТРАТЕГІЯ ПОВІЛЬНОГО ДИХАННЯ
📍Ця стратегія зосереджена на диханні, тому що, коли ми відчуваємо стрес, наше дихання стає швидким і неглибоким, і ми почуваємося напруженими.
📍Для того, щоб розслабитися, вам потрібно почати змінювати те, як ви дихаєте.
✅ СПОЧАТКУ ми розслабимо тіло. М’яко потрусіть руки та ноги та розслабте їх. Дозвольте їм вільно й розслаблено висіти. Підніміть плечі вгору й відведіть назад, і бережно понахиляйте голову з боку в бік.
🖐 Тепер покладіть одну руку на живіт, а іншу – на верхню частину грудної клітки. Уявити собі, що у вас у животі повітряна кулька, і коли ви дихаєте, ви надуваєте цю кульку так, що у вас випинається живіт. А коливи видихаєте, повітря виходить із кульки, тому ваш живіт стає пласким.
🧐 Спробуйте дихати животом. Пам’ятайте, що ми починаємо з того, що видихаємо все повітря, а потім вдихаємо. Якщо у вас вийде, спробуйте вдихати носом, а видихати ротом.
✅ ДРУГИЙ КРОК – це сповільнити ритм дихання. Тому ми вдихатимемо впродовж трьох секунд, далізатримуватимемо дихання упродовж двох секунд і видихатимемо упродовж трьох секунд. Ви можете або заплющити очі, або розплющити.
✔️ ОТЖЕ, ВДИХАЄМО, 1, 2, 3.
✔️ ТРИМАЄМО ДИХАННЯ, 1, 2.
✔️ І ВИДИХАЄМО, 1, 2, 3.
👍 Тепер, коли ви виконуватимете цю вправу самі, не переживайте, чи ви точно витримуєте три секунди. Просто спробуйте сповільнювати дихання, коли ви в стані стресу.
ПАНІЧНА АТАКА (ПА) – це епізод інтенсивного страху або дискомфорту, що виникає раптово, без видимих причин та супроводжується декілька наступними симптомами:
• підвищення серцебиття,
• підвищення артеріального тиску,
• пітливість,
• сухість в роті,
• озноб,
• відчуття задухи,
• утруднене дихання,
• дискомфорт у грудях,
• відчуття кома в горлі,
• нудота,
• печіння в ділянці шлунка,
• відчуття запаморочення,
• оніміння або відчуття поколювання,
• дереалізація чи деперсоналізація,
• страх смерті,
• страх втрати контролю над собою.
Виникаючі симптоми не повинні бути обумовлені іншими захворюваннями. Перші ПА найчастіше з’являються у молодому віці. ПА може статися під час виконання будь-якої діяльності і навіть у спокої без видимих причин. Проте можуть виникнути у стресових і травмуючих ситуаціях, емоційного напруження, життєвих труднощів, ситуацій ізоляції від сім’ї, переживань що до самотності. Вплив вищезгаданих ситуацій може припинитися, але ПА виникатимуть і надалі у схожих ситуаціях як зафіксовані.
В основі ПА лежить комплекс біопсихосоціальних факторів, поєднання яких призводить до виникнення першої ПА. Через деякий час і після кількох епізодів панічних атак у людини може сформуватися тривога очікування наступного нападу і формування уникнення поведінки щодо громадських місць, перебування в натовпі, великих відкритих просторів, поїздок на самоті. Це пов’язано з тим, що виникає думка «Мені не зможуть допомогти при нападі, і я можу загинути/втратити контроль». Люди, які перенесли ПА, часто описують їх як: «земля йде з-під ніг», «серце ось-ось вискочить із грудей», «бракує повітря» тощо.
Слід зазначити, що жодна панічна атака не призвела до смерті людини. Однак знання цього не завжди допомагає впоратися із ПА.
Якщо ви переживаєте схожі стани, безперечно, варто звернутися до лікаря для проходження обстеження. Після виключення інших захворювань та встановлення панічного розладу можуть бути рекомендовані психотерапія.
Існують методи самодопомоги при панічних атаках. Вони найефективніші на початку розвитку епізоду ПА.
ФІЗІОЛОГІЧНІ:
1. Збільшення концентрації вуглекислого газу та зменшення рівня кисню в крові, рефлекторно гальмує механізми ПА.
Для цього можна використовувати паперовий пакет. Пакет потрібно розташувати так, щоб він прикривав область рота та носа. Робіть повільні та безперервні вдих носом та видих ротом. Якщо у вас немає поруч паперового пакета, спробуйте використати складені долоні.
2. Зниження частоти та сили серцевих скорочень через стимуляцію парасимпатичної системи черевним диханням. Діафрагмальне (черевне) дихання виконується в комфортному положенні стоячи/сидячи/лежачи і є повільним безперервним вдихом носом на 3 рахунки. Уявіть, що ви надуваєте животом повітряну кульку. Потім виконайте такий самий повільний і безперервний видих через рот на 5-6 рахунків.
ПСИХОЛОГІЧНІ:
1. Повернення до реальності:
• Заземлення.
Стоячи відчуйте як ваші стопи торкаються поверхню підлоги, якщо важко це зробити то постукайте стопами по ній. Якщо сидите – похитайтеся з боку в бік і відчуйте опору. Змістіть фокус уваги на тіло та точки вашої опори.
• Корисним може виявитися носіння гумки на зап’ясті. У разі виникнення ПА відтягніть і відпустіть гумку, сфокусуйтеся на відчуттях у точці зіткнення поверхні руки і гумки. Повторіть кілька разів.
• Використовуйте позитивну установку голосом, наприклад, “Все добре, катастрофи нема”, “Я в нормі, це просто фантазія”, “Я спокійний, я не боюся”.
• Перейдіть увагу на зовнішнє середовище, описуйте те, що відбувається в реальності поряд з вами. Наприклад, “проїхала червона машина”, “мимо пройшла дівчина в зеленому шарфі”, “на зупинці стоїть три людини”, “на годиннику 8:45”, “горить зелений колір світлофора”, “стара лавочка”, “чутно музику з кафе” і так далі, не менше 10 фактів.
2. Використовуйте позитивну візуалізацію.
Згадайте у вигляді фотокартки приємну подію чи місце, де вам зазвичай безпечно. Закрийте очі і пориньте у дослідження фотографії у пам’яті. Відчуйте, як тіло розслабляється.
3. Дослідіть свій страх через метафору. Дайте відповідь собі на питання: ”Який форми мій страх?”, ”Якого кольору?”, ”На що схожий?”, ”Як його можна назвати?”, ”Що йому від мене потрібно?” – це дозволить не зануритись у панічний стан, а навпаки, наблизиться до своїх переживань через метафору.
Запам’ятайте формулу “СТОП Кран” для екстреної зупинки початку нападу панічної атаки:
С – “Стоп!”
Необхідно сказати собі це чітко і ясно, не думаючи що це означає і навіщо воно вам.
Т – Тіло.
Змістіть фокус своєї уваги на тіло, використовуйте заземлення та повільне діафрагмальне дихання (згадано вище).
О – Огляд.
Змістіть фокус уваги з тіла у навколишнє середовище, просто описуючи те, що відбувається навколо вас.
П – Позитивна установка.
Повторюйте установки на кшталт: “Все добре, катастрофи нема”, “Я в нормі, це пройде”, “Я спокійний, я справляюся” та будь-які інші близькі вам.
Кран – До початкової дії!
Переключіть свою увагу, на дію, яку ви робили перед початком нападу або будь-яке рутинне, повсякденне, яке робили б поза нападом.
Лікування панічного розладу – тривалий процес. Методи самодопомоги зменшують страх перед ПА, пом’якшують її прояв, зменшують тривалість епізоду.
Основний ефект все ж таки надає психотерапія, не нехтуйте допомогою фахівців.
Запрошую до себя на консультацію тих, хто дійсно хоче змінити своє життя на краще та отримати від ного задоволення.

Валідація власних емоцій: для чого це мені і як цим користуватися?

Часто власні емоції чи емоції інших можуть бути для нас несподіванкою, у якій ми можемо не знати, як діяти. Це не новина, бо напевне, хтось з нас часто чув щось на кшталт:

💬 «Зберися, що ти розвісив/ла нюні»;
💬 «Не злися, треба бути чемним/ою»;
💬 «Перестань плакати» тощо.

Це сигнали того, що інші з якихось причин не витримують наших емоцій: не можуть, не хочуть, не знають як – варіантів може бути багато. Разом з тим, від таких реакцій легше не стає. Іноді, на жаль, такі фрази настільки вкорінюються в досвід, що можуть автоматично виникати в нашій голові і звучати голосом важливих людей.

Відчуваючи та ідентифікуючи радість, гнів, смуток, страх, огиду та здивування, ми можемо краще зрозуміти наші потреби, бажання, цінності та цілі. Коли ми можемо прийняти свої почуття без осудження (читай: валідизувати їх), то саме цей шлях дозволяє знайти необхідні рішення та попіклуватися про себе.

❓ Так от, як навчитися валідувати свої емоції?

🟢 Називати, визнавати, ідентифікувати те, що відчуваєш

Немає поганих і хороших емоцій. Ти можеш сприймати їх як маркери того, що з тобою відбувається. Наприклад, від трагедії в Броварах мені боляче; а тут я розлючений/а на колегу; а тут я сумую за бабусею.

🟢 Знаходити місце емоцій в тілі

Емоції починаються з тілесних відчуттів. Якщо важко назвати емоцію, прислухайся до відчуттів в тілі. Де живе твоя емоція? Який вона має смак, колір, форму, запах? Що стається, що ти починаєш її відчувати?
*Якщо помічаєш складнощі з тілесними відчуттями, рекомендуємо практикувати вправи на тілесну чутливість.

🟢 Досліджувати свої емоції

Уяви, що емоція – це близький друг чи подруга, який має просигналізувати, що з тобою відбувається. Спробуй сформулювати, яке повідомлення він/вона може тобі передати? Про що важливе нагадує? Коли ти вже відчував/ла це раніше? Як тобі тоді було?

🟢 Впускати емоції в своє життя

Так стається, що коли ми починаємо помічати, ідентифікувати емоції, їх ніби стає більше в нашому житті. На події народжуються реакції, їх ти можеш називати. Це нормально. Помічаючи їх, можна давати сигнали іншим, якщо тобі це безпечно, наприклад, «я злюся на тебе», «мені неприємна ця розмова», «я дуже зворушений/а від твоїх слів» тощо. Це допоможе іншим людям краще розуміти тебе.

🟢 Усі твої емоції зараз, навіть несподівані і незрозумілі, – нормальні

Війна внесла свої корективи в наше життя. Складних почуттів стало більше. Ми часто можемо відчувати огиду, розпач, біль, спустошеність, ненависть або несподіване піднесення чи радість після добрих новин, навіть якщо вони про трупи ворогів. Це нормально в цих умовах.
Війна – ненормально.
Важливо це усвідомлювати. Навіть якщо тобі складно чи важко, ти маєш багато неприємних емоцій, це не значить, що з тобою щось не так. Це значить, що твоя психіка намагається пристосуватися до нових умов. І в цій ситуації це цілком нормально.

☘️ Підтримуємо себе, досліджуємо свої емоціі та знайомитися з ними ближче.

Джерело: https://t.me/psyintouch

«Мурашники»: арт-терапевтична практика
 
⭕️ Мета:
 
🔻 допомога дітям та дорослим в адаптації до нових умов життя і життєвих процесів;
🔻пошук і знаходження свого місця в структурі чогось (колектива, місця проживання);
🔻краще відчуття себе, отримання погляду нібито «зверху» на те, що відбувається всередені:
🔸 що я проявляю?
🔸 що ховаю, що залишається непроявленим?
 
🟢 Мурахи – це одні з небагатьох комах, які мають здатність пристосовуватися до різних середовищ і умов існування. Вони існують майже в усіх екосистемах: з бактеріями, грибами, іншими комахи. Вони мають здатність адаптуватись і на болотах.
 
〽️У них є певна структура і є спільнота, яка дивовижним чином функціонує в складних умовах.
 
Мурахи існують разом, але у кожного з них є своє місце: певна роль і професія – те, за що він відповідає.
Ці комахи вміють домовлятись, працювати в команді.
 
➡️ Ця психологічна вправа доступна до виконання разом із дітьми.
 
🟩 Алгоритм вправи:
 
1️⃣ Знайди затишне місце. Візьми аркуш паперу, олівці чи фарби.
 
2️⃣ Як би ти міг/могла уявити зараз свій (колектив/клас/нове місце проживання) як мурашник, то яким би він був? Роздивись в деталях образ, що з’являється.
 
3️⃣ Намалюй свій мурашник.
Дай відповіді на наступні запитання:
 
✔️ Яка структура твого мурашника? Як виглядає його простір?
✔️ Де мурахи працюють? Навчаються? Відпочивають?
✔️ Чи є там твоє місце? Де саме воно? Опиши це місце.
✔️ Де найбільш безпечне місце для тебе?
✔️ Як мурахи взаємодіють між собою?
✔️ Хто головний? Хто із ким дружить? А з ким можливі конфлікти?
✔️ Які ресурси ти бачиш на цьому малюнку?
✔️ Які є можливості і обмеження у мурашників?
✔️ Як те, що ти описав/ла, стосується твого життя?
 
🟩 Авторка методики: Вікторія Назаревич – PhD, експертка з методів творчої саморегуляції мистецькими засобами, арт-терапевтка.