Консультації для педагогів

Рекомендації по проведенню батьківських зборів

 

 

  • Вихователі заздалегідь повідомляють батьків про батьківські збори через об’яву, в якій зазначається тема, порядокк денний, дата і час проведення зборів.
  • Складається план проведення зборів, виходячи з теми та мети зборів.
  • Тривалість проведення зборів – одна година (20 хв. з участю дітей, 30 – 40 хв. тільки з батьками).
  • На зборах в першу чергу обговорюються питання педагогічного напряму, які стосуються розвитку і виховання вихованців.
  • Педагог задає тон спілкування – він має бути доброзичливий, коректний. Розповідаючи про невдачі, прикрощі, негаразди, що мали місце в групі, не варто називати конкретні прізвища, доцільніше обговорити питання в проблемному плані. Не варто нав’язувати батькам своєї думки. Має бути спільне обговорення проблеми. Забороняється обговорювати результати педагогічної чи психологічної діагностики. Дані про дітей даються батькам в індивідуальному порядку.
  • Неприпустимо також привселюдно повчати й звинувачувати батьків, звертатися до членів родини слід на ім’я та по батькові, не допускаючи звернень на «мати Іванова Роми».
  • Анкетування батьків по темі зборів. Анкети заповнюються вдома, до зборів, іх результати використовуються під час проведення зборів.
  • Виготовлення запрошень кожній родині (у вигляді аплікації). Важливо, щоб у виготовленні запрошень приймали участь всі діти. Батьки отримують запрошення  за тиждень до зборів.
  • Виготовлення пам’яток з порадами або рекомендацій по темі зборів. Текст їх має бути стислим, надрукований крупним шрифтом.
  • Підготовка конкурсів, виставок. У конкурсах приймають участь діти і батьки. Всі роботи на виставку виставляються до початку батьківських зборів.
  • Підготовка плакатів за темою зборів.
  • Запис на магнітофон відповідей дітей по темі зборів.
  • Запрошення спеціалістів (за потребою).
  • Проведення засідання батьківського комітету.
  • Розподіл обов’язків по підготовці до зборів:

–          оформлення приміщення;

–          оформлення виставки;

–          музичне оформлення;

–          виготовлення пам’яток, плакатів;

–          інсценування проблемних ситуацій.

Для групи раннього віку

  • Завдання і зміст виховної роботи з дітьми раннього віку.
  • Особливості поведінки в перші дні перебування дитини в дошкільному закладі.
  • Значення режиму для здоров’я дитини і правильного розвитку.
  • Роль ігор у пізнанні навколишнього світу.
  • Орієнтировка дитини в навколишньому і розвиток мови.
  • Розвиток дій з предметами.
  • Формування культурно-гігієнічних навичків.
  • Ігри з сюжетними іграшками.
  • Музичне виховання.
  • Раціональне харчування – запорука здоров’я.
  • Створення емоційного благополуччя в дошкільному закладі і вдома.
  • Організація і зміст прогулянок в холодний і теплий періоди року.
  • Сенсорне виховання як основа розумового розвитку.
  • Виховання добрих почуттів в процесі ознайомлення з природою.Для другої молодшої групи
    • Особливості психофізичного розвитку дітей четвертого року життя і основні завдання виховання.
    • Формування культурно –гігієнічних навичків.
    • Спільна робота дитячого садка і родини по формуванню трудових умінь і навичків.
    • Роль гри у розвитку і вихованні дитини.
    • Мовленнєвий розвиток – головна умова розумового розвитку.
    • Авторитет батьків – необхідна умова правильного виховання.
    • Дитина та образотворча діяльність.
    • Індивідуальна неповторність дитини.Для середньої групи
      • Особливості розвитку дітей п’ятого року життя.
      • Організація самообслуговування в дитячому садку і вдома.
      • Естафета здоров’я.
      • Трудове виховання в садку і вдома.
      • Граючись навчаємось.
      • Духовно-моральний розвиток особистості.
      • Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу.
      • Виховання доброзичливості, чуйності, поваги до дорослих, однолітків.

       

      Для старшої групи

      • Психофізичні особливості розвитку дитини шостого року життя.
      • Єдність вимог дорослих до дитини – необхідна умова всебічного розвитку і виховання.
      • Культурне мовлення – духовне обличчя людини.
      • Розвиток пізнавальних здібностей в дитячому садку і вдома.
      • Виховуємо високоморальну духовну особистість.
      • Родинні традиції: дерево життя.
      • Формування свідомого ставлення до здоров’я.
      • Про готовність дітей до навчальної діяльності.
      • Статева соціалізація дошкільнят.
  • Мудрі думки про виховання і розвиток дитини.
  • Виховання правильної постави.
  • Виховання у дітей гігієнічних навиків і звичок.
  • Щоби діти не хворіли.
  • Як одягати дитину (у відповідності з сезоном).
  • Заняття фізичними вправами вдома.
  • Гра як засіб виховання.
  • День народження дитини.
  • Виховання сором’язливих дітей.
  • Про ставлення дорослих до дитячих запитань.
  • Ростіть дітей уважними і бережливими.
  • Спільний труд дітей і дорослих.
  • Обережно! – Вулиця.
  • Організація раціонального харчування.
  • Виховання культури поведінки.
  • Розвиток творчих здібностей.
  • Про підготовку дитини до школи.
  • Дитина дома одна.
  • Про статеве виховання дошкільнят.
  • Розкажіть дитині (про родину, сімейні традиції, свою роботу, …).
  • Природа теж виховує.
  • Пограйте з дитиною.

 

Організація куточків природи у дошкільному закладі

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський вважав, що специфічним принципом відбору знань про природу для малюків є принцип енциклопедичності. Пізніше його не менш ви­датний колега Костянтин Ушинський писав, що у дошкільників необ­хідно формувати досить широке коло знань про неживу природу, рос­линний, тваринний світ, працю людей у природі.

 

Зміст ознайомлення дошкільників з природою

 

Сьогодні такий підхід залишається актуальним. Провідними принципами формування змісту ознайомлення дошкільників з при­родою є науковість та системність. Тому зміст ознайомлення до­шкільників з природою містить широке коло знань, зокрема про:

 

природні матеріали (елементи геології);

метеорологічні явища (елементи метеорології);

сезонні зміни у природі (елементи фенології);

різноманітність рослин, їхню будову (елементи ботаніки);

різноманітність тварин (елементи зоології).

Такий підхід до формування змісту знань про природу, які мають засвоїти діти, необхідний для формування у них системи наукових знань про природу та відповідного ціннісного ставлення до довкілля.

 

Свого часу Костянтин Ушинський казав, що вивчення дітьми природи має починатися не з курйозів і диковин, а з того, що безпо­середньо оточує дитину, тобто з тих об’єктів і явищ природи, які ди­тина може спостерігати щодня.

 

Куточок природи як елемент природничого розвивального середовища

 

Створюючи у дошкільному навчальному закладі належне розвивальне середовище, спрямоване, зокрема, й на формування природничої компетентності дітей, педагоги мають приділити серйозну увагу оформ­ленню як території до­шкільного закладу, так і його приміщень. Озна­йомлення дітей із приро­дою у дошкільному за­кладі потребує постійного безпосереднього спілку­вання з нею, тому важли­вими є куточки природи. Вони обов’язкові для кожної вікової групи на­віть за наявності у до­шкільному закладі зимо­вого саду чи кімнати при­роди.

 

Куточок природи слід облаштовувати у світлій частині кімнати. А його об’єкти можна розмістити як традиційно — на сто­лах чи шафах, так і нестандартно — на пеньках, металевих підстав­ках тощо.

 

Розміщуючи мешканців у куточку природи, треба насамперед подбати про те, щоб були враховані їхні біологічні особливості й по­треби. Так, одні кімнатні рослини, скажімо герань, мають потребу у великій кількості сонячного світла. Отже, їх варто поставити на найосвітленіше місце. Інші, скажімо узамбарська фіалка, погано пе­реносять прямі сонячні промені, їхнє місце — подалі від сонця.

 

Утримуючи жаб чи ящірок, слід враховувати біологічні особли­вості плазунів та земноводних. Скажімо тераріум, де живе ящірка, варто ставити на місце, що добре прогрівається сонцем, а тераріум з жабою має перебувати неодмінно у тіні.

 

Разом з тим куточок природи мас радувати око, прикрашати інтер’єр. Зрештою, об’єкти у куточку природи необхідно розміщувати так, щоб діти могли вільно підходити до них, спостерігати та доглядати за ними.

 

Вимоги до відбору об’єктів для куточка природи

 

Вимоги до підбору мешканців куточка природи

 

відповідність вимогам програми

невибагливість до їжі та догляду

безпечність

привабливість

поширеність

типовість для тієї чи тієї систематичної чи екологічної групи

Об’єкти для куточка природи слід ретельно відбирати. Насамперед треба враховувати їх безпечність, відповідність вимогам про­грами та можливість їх розміщення у конкретному приміщенні. Не можна утримувати, скажімо, отруйні рослини чи тварини, рослини з колючками або та­кі, що можуть викликати алергічні реак­ції у дітей. Догляд за мешканцями куточ­ка природи за характером праці мас бути доступним для дітей відповідного до­шкільного віку.

 

Варто добирати привабливі зовні об’єкти, які зможуть привер­нути і утримувати не дуже стійку увагу дошкільника. Але при цьому необхідно враховувати можливість нормальної життєдіяльності, росту та розвитку тварин і рослин в умовах приміщення дошкільного закладу.

 

Для куточка природи добирають типових представників певної групи рослин чи тварин, але вони не мають відноситися до рідкісних видів, зокрема тих, що занесені до Червоної книги.

 

У куточок природи необхідно періодично вносити зміни, зокре­ма сезонні.

 

Кімнатні рослини

 

Кімнатні рослини — постійні і обов’язкові об’єкти куточка при­роди. Адже залежно від місця зростання у природі кімнатні рослини потребують різного догляду, зокрема різного грунту, поливки, ступе­ня освітленості тощо, тому вони є цінним дидактичним матеріалом.

 

Поповнюючи куточок природи, потрібно привернути увагу  всіх дітей до нової рослини, назвати її, розглянути разом з дітьми, розповісти, де ця рослина росте у природі, як за нею доглядати, ра­зом з дітьми визначити їй місце у куточку природи.

 

У молодшій групі у куточку природи доцільно розмістити 3 — 4 кімнатні рослини, хоча в інтер’єрі групової кімнати квітів може бути значно більше. Тут розміщують рослини, що мають чітко виражені осно­вні частини (стебло, листя) і яскраво, рясно та довго квітнуть. Малюків залучають до догляду за рослинами. Вони виконують доручення до­рослого, зокрема: поливають рослини, обтирають їхнє листя вологою ганчірочкою.

 

Отже, підбираючи кімнатні рослини для молодшої групи, необ­хідно пам’ятати про певні вимоги. У куточку природи слід утримува­ти рослини, які мають:

 

привабливий вигляд — гарно і рясно квітнуть;

велике, цупке листя, щоб малюкам було зручно витирати з нього пил;

типову будову — стебло, листя, квіти.

З огляду на ці вимоги пропонуємо для наповнення куточка при­роди у молодшій групі такі рослини:

 

красивоквітучі — бальзамін,  герань зональна;

декоративнолистяні   фікус звичайний невеликого розміру, аспідістра.

Доцільно мати у куточку природи одну з рослин у двох екземплярах для того, щоб діти могли вчитися знаходити однакові рослини.

 

У куточку природи середньої групи зазвичай має бути 5 — 6 рослин. Вимоги до підбору рослин куточка природи середньої групи дещо змінюються і доповнюються. Адже діти опановують складніші прийоми порівняння, вчаться знаходити подібне і відмінне в рослинах, узагальнювати об’єкти за тими чи тими ознаками. Поглиблю­ються знання дітей: вони чіткіше розрізняють особливості рослин, ознайомлюються з умовами, необхідними для їхнього життя, опано­вують нові прийоми підтримки рослин у чистоті:

 

— обливають з дрібносітчатої лійки або обприскують із пуль­веризаторів рослини із дрібним листям;

 

— обтирають вологим пензликом або щіткою листя, що має зазубрини;

 

— обтирають сухим пензликом опушене листя.

 

При цьому діти вчаться встановлювати спосіб догляду залежно від характеру листя: величини, кількості, особливостей поверхні, крихкості тощо.

 

Отже, для куточка природи середньої групи слід добирати рос­лини, які мають:

 

листя з різню поверхнею, формою, величиною;

 

яскраво забарвлене листя;

 

добре виявлену потребу у світлі та воді.

 

Отже, до рослин, які залишаються з молодшої групи, можна додати колеус із групи декоративнолистяних і бегонію завждиквітучу  або кленовидну із групи красивоквітучих рослин.

 

Основним змістом спостережень дітей старшого дошкільного віку стають ріст і розвиток рослин, зміни, що відбуваються з ними залежно від сезону. Діти мають знати, що рослини для свого росту потребують світла, вологи, тепла, ґрунтового харчування; різні рослини мають потребу у різній кількості світла та вологи.

 

У дітей старшого дошкільного віку закріплюють уміння визначати спосіб підтримання рослини у чистоті залежно від характеру  листя і стебла.

 

Отже, основні вимоги до відбору рослин для куточка природи старшої групи дещо змінюються, зокрема слід утримувати рослини  з різними:

 

— будовою — видозміненим стеблом чи листям;

 

—  листям;

 

— потребами у світлі і воді;

 

— строками і періодами вегетації.

 

У старшій групі діти вже мають знати функції кожної частини рослини, зокрема: кореня, стебла, листя, квітів. А тому у куточку природи необхідно мати хоч би одну рослину з групи ампельних, і скажімо, традесканцію або плющ, сеткреазію, аспарагус. З краси­воквітучих рослин доцільно утриму­вати клівію, із цибулинних — амариліс.

 

Радимо у старшій групі ознайомити дітей із рослинами-лікарями, зокрема алое чи каланхое.

 

 Сезонні зміни у куточку природи

 

Сезонні зміни у куточку природи є обов’язковими. Вони дають змогу не лише збагачувати враження дітей, а й забезпечувати дина­міку цих вражень — продовжувати спостереження, які були розпочаті у природних умовах.

 

Восени з куточка природи виносять рослини, у яких закінчу­ється період вегетації. Зокрема це амариліс та глоксинія. їх розмі­щують у холодному приміщенні до весни для забезпечення періоду спокою.

 

Натомість заносять у куточок природи рослини із квітника. Це можуть бути айстри, чорнобривці, сальвії. Такі зміни в куточку при­роди дають змогу дітям продовжувати спостерігати за цими квітами на квітнику і у приміщенні, порівнюючи результати спостережень.

 

Узимку у куточку природи проводять вигонку рослин: виса­джують цибулини тюльпанів, нарцисів і доглядають за ними аж до появи квітів. Також вирощують цибулю на перо та овес для підго­дівлі птахів.

 

Навесні куточок природи поповнюють тими рослинами, які було винесено восени чи взимку, а також ранньовесняними росли­нами — ефемероїдами. Висаджують підсніжник, пролісок, сон-траву, гусячу цибульку, первоцвіт. Після відцвітання цибулинки цих рослин висаджують у куточок лісу.

 

Улітку куточок природи прикрашають квітковими композиція­ми, зробленими руками дітей і вихователів.

 

Мешканці куточка природи

 

У куточку природи можна утримувати як постійних, так і тимча­сових мешканців.

 

До постійних мешканців відносяться: акваріумні риби, степова черепаха, канарка, хвилястий папуга, хом’ячок, морська свинка.

 

Акваріум — складова куточка природи у кожній віковій групі. Варто використовувати акваріуми з прямокутними стінками, оскільки сферична форма дещо змінює зовнішній вигляд об’єктів, що погір­шує сприйняття дітей під час спостережень.

 

Для молодшої групи варто підібрати риб з міс­цевих водойм. Це — ка­рась, короп, краснопірка. Також можна утримува­ти й одну з екзотичних риб — золоту рибку.

 

У середній групі за­звичай утримують різно­види золотої рибки, а са­ме: вуалехвоста, комету, телескопа, львиноголів-ку. Золота рибка і її різ­новиди холодноводій і не вибагливі.

 

У старшій групі можна утримувати дрібніших рибок. Цікавими для дітей будуть живородні рибки — гуп і і мечоносці.

 

 Зверніть увагу! У дошкільних закладах відповідно до вимог безпе­ки дітей в акваріумах не повинно бу­ти приладів для підігріву води та компресорів для насичення води киснем. Саме тому добирають такі види риб, які невибагливі до умов утримання, але мають привабливий вигляд.

 

Степова черепаха, морська свинка чи хом’ячок, хвилястий папу­га чи канарка можуть жити у будь-якій групі. Звичайно, для їх утри­мання необхідно мати акватераріум чи тераріум, відповідну клітку.

 

Тимчасових мешканців, зокрема молюсків, комах, ящірок, жаб, тритонів, ліпше утримувати влітку на веранді, маючи для цього від­повідне обладнання:

 

комах слід утримувати в інсектарії;

молюск і тритонів — в окремому акваріумі;

жаб і ящірок — у тераріумі.

Нагадаємо, що тимчасових мешканців можна утримувати не більше трьох днів, а потім їх відпускають у природне середовище. Це роблять разом з дітьми, переконуючи їх у тому, що на волі твари­нам буде ліпше.