Кожна українська дитина потребує психологічної підтримки. Спеціалісти закликають не нехтувати здоров’ям
Від лютого по жовтень 2022 року в Україні 4661 дитина залишилася без батьківського піклування. 250 з них – офіційно визнані сиротами або ж їхні батьки зникли безвісти. У МОЗ прогнозують, що психологічні наслідки війни позначатимуться на українцях впродовж 7-10 років і не оминуть дітей. Пережите ними під обстрілами, в окупації та через втрату близьких може призвести їх до значних психологічних проблем.
Україна в умовах війни активно працює над спрощенням доступу до психологічної допомоги. Зокрема Перша леді Олена Зеленська запустила Національну програму психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Завдяки цій ініціативі в Україні вже будують систему навчання та сертифікації психологів, психотерапевтів, лікарів-психологів, соціальних працівників та інших фахівців. Ця програма також передбачає запуск реєстру, де українці зможуть підбирати собі індивідуального спеціаліста.
Підтримку психологічного здоров’я неповнолітніх надає БФ “Діти героїв”, що опікується дітьми, які втратили батьків внаслідок війни. Головна психологиня фонду Марта Білик зазначає про важливість прийняття психологічної допомоги:
“У всіх кризових, стресових, складних ситуаціях важливо, щоб біля дитини завжди був дорослий, кому можна довірити свої страхи, переживання та сум. Опікуни та рідні дітей зазвичай самі потребують психологічної підтримки, адже серед загиблих – їхні чоловіки, дружини, брати, сестри, діти. Перебуваючи в полоні власних почуттів, дорослі часто не помічають горювання дитини або ж не мають ресурсу чи знань для підтримки.
В таких ситуаціях дитина може проживати подвійну втрату – фізичну (дорослого, що загинув) та втрату емоційного контакту з тими, хто залишився поруч.
Тому важливо, щоб родини покладались не лише на власні сили, але й, передусім, зверталися до професіоналів за комплексною допомогою, в тому числі й психологічною”, – пояснює психологиня.
Щоб забезпечити дитині нормальний розвиток – слід дбати не лише про її психічний стан, а й соціум, який її оточує. Тому в БФ “Діти Героїв” збирають інформацію про безоплатну психологічну допомогу, яку дорослі українці можуть отримати у профільних організаціях.
Ми закликаємо не нехтувати своїм психологічним здоров’ям та ділимося переліком організацій, які надають кваліфіковану допомогу:
- Київський міський кризовий центр “Соціотерапія”. Тут надають широкий спектр психологічної допомоги цивільним та військовим. Терапія триває місяць на стаціонарній основі.
https://sociotherapy.org.ua/?page_id=5425
- Lifeline Ukraine. Організація приймає запити від усіх громадян та допомагає людям у суїцидальних станах. https://lifelineukraine.com/
Гаряча лінія: 7333
- БФ «Право на захист». Безкоштовну психологічну допомогу надають ВПО, волонтерам та організаціям.
- БФ “Сильні”. Тут безкоштовну психологічну допомогу отримують люди, які після 24 лютого пережили сексуальне насильство.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd8FtTEa6dmlj1oZuQngG1qhTWDaBAVxB9uX9RqWk7aVNaU-g/viewform
- На платформі «Veteran hub» допомагають військовим, ветеранам та їхнім родинам.
Гаряча лінія: +38 067 348 28 68
- PIN (People in Need). В організації цілодобово надають першу психологічну допомогу.
Гаряча лінія: 0 800 210 160
- Соціальний проєкт «Разом»
30 хвилин із психологом
- Kellimni психологічна допомога
чат пн-пт з 10:00 по 14:00
- PsyHelpUa
Психологічна допомога онлайн
- Гаряча лінія ВАРТО ЖИТИ
Онлайн-допомога цивільним, військовим та їх родинам, а також онкохворим пацієнтам.
#5522
Станом на жовтень 2022 року по психологічну допомогу звернулися 650 тисяч українців. Безпосередньо у МОЗ прогнозують колосальну кількість осіб, яким вона знадобиться через війну. Йдеться про 15 мільйонів людей, 3-4 з яких потребуватимуть медикаментозного лікування. Непропрацьовані психічні порушення, особливо спричинені внаслідок війни, можуть трансформуватись у розлади сну та харчування, загострення залежностей, онкологічних станів, а також проблеми із серцем.
Безпека дітей під час воєнного стану
ПАМ’ЯТКА ПРО ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ВИЯВЛЕНИМИ ПІДОЗРІЛИМИ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИМИ ПРЕДМЕТАМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАМАСКОВАНИМИ ПІД НИХ РЕЧАМИ УВАГА!
Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв, які замасковані під авторучки, мобільні телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, або розміщені у звичайних портфелях, сумках, банках, пакунках і залишені у багатолюдних місцях. Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає значної уваги і обережності.
ВІД ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ВАШЕ І ОТОЧУЮЧИХ!
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:
· наближатися до виявленого предмета;
· пересувати його або брати в руки;
· розряджати, кидати, ударяти по ньому;
· розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
· приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.
При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
· негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);
· не підходьте то предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей; · припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
· не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
· дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.
У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:
· одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
· візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
· під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;
· не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
· тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.
Якщо ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:
· обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;
· у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
· негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;
· з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
· перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.
ПАМЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, які мають допуск до цього виду робіт
Валідація власних емоцій: для чого це мені і як цим користуватися?
Часто власні емоції чи емоції інших можуть бути для нас несподіванкою, у якій ми можемо не знати, як діяти. Це не новина, бо напевне, хтось з нас часто чув щось на кшталт:
«Зберися, що ти розвісив/ла нюні»;
«Не злися, треба бути чемним/ою»;
«Перестань плакати» тощо.
Це сигнали того, що інші з якихось причин не витримують наших емоцій: не можуть, не хочуть, не знають як – варіантів може бути багато. Разом з тим, від таких реакцій легше не стає. Іноді, на жаль, такі фрази настільки вкорінюються в досвід, що можуть автоматично виникати в нашій голові і звучати голосом важливих людей.
Відчуваючи та ідентифікуючи радість, гнів, смуток, страх, огиду та здивування, ми можемо краще зрозуміти наші потреби, бажання, цінності та цілі. Коли ми можемо прийняти свої почуття без осудження (читай: валідизувати їх), то саме цей шлях дозволяє знайти необхідні рішення та попіклуватися про себе.
Так от, як навчитися валідувати свої емоції?
Називати, визнавати, ідентифікувати те, що відчуваєш
Немає поганих і хороших емоцій. Ти можеш сприймати їх як маркери того, що з тобою відбувається. Наприклад, від трагедії в Броварах мені боляче; а тут я розлючений/а на колегу; а тут я сумую за бабусею.
Знаходити місце емоцій в тілі
Емоції починаються з тілесних відчуттів. Якщо важко назвати емоцію, прислухайся до відчуттів в тілі. Де живе твоя емоція? Який вона має смак, колір, форму, запах? Що стається, що ти починаєш її відчувати?
*Якщо помічаєш складнощі з тілесними відчуттями, рекомендуємо практикувати вправи на тілесну чутливість.
Досліджувати свої емоції
Уяви, що емоція – це близький друг чи подруга, який має просигналізувати, що з тобою відбувається. Спробуй сформулювати, яке повідомлення він/вона може тобі передати? Про що важливе нагадує? Коли ти вже відчував/ла це раніше? Як тобі тоді було?
Впускати емоції в своє життя
Так стається, що коли ми починаємо помічати, ідентифікувати емоції, їх ніби стає більше в нашому житті. На події народжуються реакції, їх ти можеш називати. Це нормально. Помічаючи їх, можна давати сигнали іншим, якщо тобі це безпечно, наприклад, «я злюся на тебе», «мені неприємна ця розмова», «я дуже зворушений/а від твоїх слів» тощо. Це допоможе іншим людям краще розуміти тебе.
Усі твої емоції зараз, навіть несподівані і незрозумілі, – нормальні
Війна внесла свої корективи в наше життя. Складних почуттів стало більше. Ми часто можемо відчувати огиду, розпач, біль, спустошеність, ненависть або несподіване піднесення чи радість після добрих новин, навіть якщо вони про трупи ворогів. Це нормально в цих умовах.
Війна – ненормально.
Важливо це усвідомлювати. Навіть якщо тобі складно чи важко, ти маєш багато неприємних емоцій, це не значить, що з тобою щось не так. Це значить, що твоя психіка намагається пристосуватися до нових умов. І в цій ситуації це цілком нормально.
Підтримуємо себе, досліджуємо свої емоціі та знайомитися з ними ближче.
Джерело: https://t.me/psyintouch