Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
- Удома дитина почала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
- На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто забирає іграшку в свого «колеги», а «залагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
- Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.
- Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
- Малюк уже доволі спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.
- Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком дитячі парки та майданчики, привчайте до гри в пісочницях.
- Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
- Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
- Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
- Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
- Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.
- Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.
- Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
- Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпал кризи трьох років.
- Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.
- Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному закладі на неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями, яскраві книжки, гарні іграшки, багато веселих розваг тощо.
- Зберігайте спокій, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, адже ваше хвилювання передається їй. Тоді дитина плакатиме, нервуватиме та відмовлятиметься йти до дитячого садка.
- Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку або якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона відчувала домашній затишок.
- Щоразу вигадуйте новий цікавий спосіб прощання з дитиною на порозі дошкільного закладу. Наприклад , ласкаві обійми, повітряний поцілунок, «секретне слово».тощо. Так, дитина буде зацікавлена виконанням цього ритуалу і легко відпускатиме вас.
- Наклейте в особистій шафі дитини в дошкільному закладі фото вашої родини. Це заспокоюватиме дитину у хвилини занепокоєння.
- Завжди будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка. Зокрема розпитуйте, чим вона займалася протягом дня, хваліть її малюнки чи інші творчі вироби, щиро дякуйте за подарунок, який дитина виготовила власноруч тощо.
- Усіляко демонструйте свою любов і турботу. Наприклад, скажіть, що протягом дня думали про неї, планували спільні заняття на вечір, приготували для неї щось смачне тощо.
- Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації дитини до умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома розвивальними заняттями.
- Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте ним дитину, і головне – будьте терплячими
Знайомте із садочком поступово, не залишайте одразу на весь день
Важливо розуміти, що для дитини початок перебування в дитячому садку – це великий стрес, і потрібно, щоб процес звикання відбувався поступово. Для початку познайомтеся з вихователем, покажіть групу. Потім нехай вихователь запропонує малюку погратися з іншими дітьми. Дайте достатньо часу для звикання, будьте поруч, поки ваш син або донька не звикне до нової обстановки. Залишайте дитину, тільки коли переконаєтеся, що вона вже не відчуває тривоги.
Обов’язково встановіть контакт з вихователем
Звикання дитини до дитячого садка насамперед залежить від того, які взаємини складуться в неї з вихователем. Адже в дошкільному віці малюк для здорового розвитку потребує міцної і надійної прихильності до дорослих, які про нього дбають. Тому вашим першочерговим завданням має стати встановлення довірливих стосунків з вихователями, а також сприяння тому, щоб такі самі стосунки вибудовувалися з новим дорослим і у вашої дитини.
Одна з найбільших помилок, яких припускаються батьки під час адаптації дитини до садка, – це раптово зникати, коли малюк загрався. Безумовно, такий спосіб істотно полегшує долю мами або тата (адже тоді не доведеться слухати несамовиті крики дитини), але для дитини це найтяжчий досвід. Дворічна і навіть трирічна дитина ще не здатна усвідомити, що мама неодмінно повернеться за нею через якийсь час, вони сприймають раптове зникнення батьків як втрату. Їх кинули! Такий досвід загрожує тим, що дитина не відчуватиме впевненості, що мама завжди поруч, і в неї виникне потреба в буквальному значенні триматися за маму, щоб переконатися, що вона нікуди раптом не зникне, а це означає, що з великою ймовірністю малюк перестане відпускати її навіть у сусідню кімнату.
Тому будьте готові до слізних прощань, адже це так природно, коли, розстаючись із найближчою людиною, дитина плаче. Навпаки, насторожити має той факт, що дитина двох-трьох років, прощаючись або при зустрічі, перестає звертати увагу на батьків, а повністю сфокусована, наприклад, на дітях. Це може бути сигналом про т.зв. захисне емоційне відчуження, коли малюк начебто починає вірити, що батьки не так уже йому й потрібні, намагаючись упоратися з почуттями туги і тривоги.
Малюк встановив контакт з вихователем і, коли ви йдете, може втішитися в нього на руках; він почувається в безпеці у приміщенні садка. Характер взаємодії з іншими дітьми має не тільки агресивний характер (водночас очікувати дружби від дитини двох-трьох років не варто, вона ще замала для цього). У малюка не з’явилося невротичних звичок (смоктати палець, гризти нігті, висмикувати волосся) або проблем з туалетом (почала впісюватися вночі, з’явилися закрепи), немає інших поведінкових проявів, що насторожують (істерики аж до блювоти, нічні страхи, агресивна поведінка з іншими дітьми або батьками); не загострюються хронічні захворювання (якщо такі є).
Якщо ви помітили щось із переліченого вище, це має стати для вас сигналом того, що малюк і його психіка не можуть впоратися з проблемами, а отже мусите вживати відповідних заходів – за можливості відкласти відвідування садка або звернутися до дитячого психолога, щоб отримати рекомендації, як допомогти малюкові в цей непростий період.
Важливо розуміти, що адаптація – це індивідуальний процес. Наскільки швидко й легко все відбудеться, залежить від безлічі факторів: віку (є колосальна різниця між адаптацією дворічної і чотирирічної дитини), умов садка (вихователів, кількості дітей у групі, правил у кожному конкретному дошкільному закладі). Також багато чого залежить від індивідуальних особливостей дитини й стосунків у родині. Та найголовніше – бути стійкими батьками в цей період, які не поринають у власні тривоги, а продовжують бути надійною опорою і захистом для своєї дитини.
